манія

-ї, ж.

1) Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на якійсь одній ідеї.

••

Загальмо́вана ма́нія — поєднання піднесеного настрою, мовленнєвого збудження з руховою загальмованістю.

Ма́нія ве́личі — поєднання маніакального синдрому з маренням величі.

Непродукти́вна ма́нія — поєднання піднесеного настрою та рухового збудження з відсутністю потягу до діяльності.

Резоне́рствуюча ма́нія — маніакальний синдром з мовленнєвим збудженням у формі тривалих повчальних промов та просторікувань.

Сені́льна ма́нія — маніакальний синдром, що виникає у старечому віці, частіше у формі гнівливої, сплетеної або непродуктивної манії.

Спле́тена ма́нія — маніакальний синдром, який характеризується крайнім ступенем мовленнєвого збудження, що проявляється незв'язністю мислення та мовлення.

Транзито́рна ма́нія — маніакальний синдром, що спостерігається впродовж лише кількох годин або днів.

Хроні́чна ма́нія — гіпоманіакальний стан, який зберігається впродовж багатьох років.

Шале́на ма́нія — маніакальне збудження із злобністю або люттю, схильністю до агресивних та руйнівних дій.

2) перен. Патологічна, сильна пристрасть, потяг до чогось (напр. графоманія).

3) Страховисько, яким лякають дітей.